адресація

-ї, ж., спец.

1) Спосіб установлення відповідності між множиною однотипних об'єктів та множиною їхніх адрес. Абсолютна адресація. Стекова адресація.

••

Автодекреме́нтна адреса́ція — метод адресації, за якого вміст регістра індексу зменшується на довжину елемента адресації.

Автоінкреме́нтна адреса́ція — метод адресації, за якого вміст регістра індексу збільшується на довжину елемента адресації.

Асоціати́вна адреса́ція — метод адресації, за якого не вказується точне положення даних, а задається значення певного поля даних, що ідентифікує їх.

Ба́зисна адреса́ція — визначення адрес у машинних командах відносно вмісту регістра, що вказаний як базовий.

Відно́сна адреса́ція — метод адресації, за якого адресна частина команди містить відносну адресу.

Декреме́нтна адреса́ція — метод адресації, за якого лічильник команд змінюється з кроком -1.

Динамі́чна адреса́ція — метод адресації пам'яті, за якого перетворення математичних адрес у фізичні здійснюється у процесі виконання програми.

І́ндексна адреса́ція — метод адресації, за якого формування виконавчої адреси здійснюється через додавання до базової адреси вмісту індексного регістра.

Інкреме́нтна адреса́ція — метод адресації, за якого вміст лічильника команд змінюється з кроком +1.

Колова́ адреса́ція — метод адресації ділянки пам'яті, згідно з яким після комірки зі старшою адресою йде комірка з початковою адресою цієї ділянки.

Нея́вна адреса́ція — метод адресації, за якого один або кілька операндів знаходяться у фіксованих для даної команди регістрах.

Однонапря́млена адреса́ція — метод неявної адресації, за якого операційна частина команди точно адресується за операндами у комірці, що йде за коміркою операндів попередньої команди.

2) Метод ідентифікації місцеположення об'єкта.